«Замінування» на Хмельниччині: які можуть бути мотиви в псевдомінерів, статистика та як діяти в стресовій ситуації

Останнім часом жителів Хмельниччини «мінуваннями» вже не здивувати. Раз за разом на анонімні повідомлення про загрозу для різних інфраструктурних об'єктів реагують правоохоронні відомства та безпекові структури, які прибувають на вказані місця. Втім, після ретельних перевірок жодних вибухонебезпечних предметів вони не знаходили.

Навчальні заклади, держустанови, лікарні, торгівельні центри та автовокзали… Як правило «мінують» об'єкти, де постійно перебуває велика кількість людей. У період з січня по 26 квітня поточного року на Хмельниччині було зафіксовано 43 неправдивих анонімних повідомлення про загрозу замінування. Про це сайту «Є ye.ua» повідомили у пресслужбі обласної СБУ. Зокрема, в офіційному коментарі для редакції зазначено, що серед них - 17 повідомлень про мінування навчальних закладів, працівників держустанов та лікарень правоохоронці евакуйовували 14 разів, а також було зафіксовано 7 випадків «мінування» торговельних центрів та 5 - територій автовокзалів.

Фахівці з безпеки зазначають, що в основному повідомлення про загрозу вчинення дій терористичного характеру надходили на електронні поштові скриньки або у форматі дзвінків з використанням сервісів ІР-телефонії. Оперативне відслідковування каналів надходження таких повідомлень свідчить про причетність до псевдомінувань спецслужб країни-агресора. Крім того, працівникам обласного СБУ у взаємодії з Головним управлінням Нацполіції до відповідальності вдалося притягнути двох жителів області, яких викрили під час проведення слідчих дій по цій справі.

На момент підготовки цього матеріалу, до офіційної статистики додалися ще два випадки - 23 квітня надійшло повідомлення про «замінування» Хмельницького Національного університету і ліцею № 1 та вчора, 30 квітня, «вчергове мінували» автовокзал №3.

Для чого ж це робиться? Випадки анонімних дзвінків про мінування різних закладів та об'єктів в Україні ще до початку повномасштабного вторгнення були «звичним» явищем. Втім, тоді люди реагували на такі повідомлення більш спокійніше. За два роки активних воєнних дій ситуація у сприйнятті дещо змінилася.

Одна з думок - серія псевдозамінувань є елементом агресії чи інформаційною ворожою операцією, зазначає практичний психолог Хмельницького міськцентру соціальних служб Ольга Захожа. Основна ціль – тримати людей в напрузі, щоб домогтися відчуття у кожного невпевненості у власній безпеці, а також вивести людину з рівноваги, зробити її «непридатною» для себе та суспільства, в якому вона перебуває. І без того «розгойданий» психічний та психологічний стан різними подіями, які відбулися і продовжують відбуватися кожного дня, такими повідомленнями додатково «атакують».

І у дітей, і у дорослих виникає підвищений рівень тривожності. Досить часто людина не може впоратися з цими емоціями самостійно. А дітям та підліткам так і поготів просто необхідна підтримка у переживанні цих станів дорослої чи близької людини.

«Страх – реакція людини на небезпеку, яка наближається. І якщо говорити загалом про людство, то у всьому світі ми не знайдемо бодай одну людину, яка би не відчувала цієї емоції, - розповідає Ольга Захожа. - Загалом це миттєва реакція на небезпеку, яка є необхідною річчю для кожного з нас. У стресових ситуаціях ми спираємося на страх, тому що це дає нам можливість сконцентруватися та «включитися», щоб захистити власне життя».

Перше, що необхідно зробити, радить фахівчиня, - зрозуміти, що кожен страх має свої певні ознаки. Вони можуть проявлятися не тільки на психологічному, але й фізіологічному рівні. Проте кожен з нас свої страхи проживає по різному. Одна і та ж сама небезпечна чи стресова ситуація у різних людей може викликати абсолютно різні реакції та поведінку.

«Необхідно за собою прослідкувати – яка саме вам притаманна поведінка під час небезпечної ситуації? Можливо, прискорене серцебиття, потовиділення, розширені зіниці, нудота, озноб, млявість, ступор, агресія, паніка… варіантів може бути безліч. При нетривалому впливі факторів, які викликають страх, ці ознаки в цілому не позначаються на здоров'ї людини, але тривале чи часте перебування у цьому стані може призводити до депресії, розладу сну чи неврозів. Тому є сенс їх у собі знайти та розпочати роботу з їх подолання або трансформування», - розповідає психологиня.

Нова реальність диктує нові правила співіснування у соціумі, де за цей час з'явилася велика кількість людей з посттравматичними розладами (ПТСР). У тих, хто повернувся з зони бойових дій, реакції на замінування закладу, у якому вони перебувають зараз, можуть бути гострішими, відповідно їх дії можуть бути агресивнішими. Тут немає прив'язки виключно до військових, це також може стосуватися і внутрішньо переміщених громадян – з кожним із нас могли відбуватися різні ситуації, зазначає Ольга Захожа. Такі події можуть «вмикати» ці механізми та призводити до відповідних наслідків: втрати пам'яті чи концентрації, переживання, появі негативних переконань та думок, постійної напруги. Все це вкупі може призвести до постійного знаходження в надмірному емоційному навантаженні, яке, в свою чергу, впливає на стан людини та, відповідно, модель її поведінки.

«Складність ще полягає у тому, що діти відбудовують свою реакцію відповідно до реакції на такі події дорослих людей. Так би мовити «копіюють» модель реагування батьків, родичів чи педагогів. Тому важливо свідомо показувати на власному прикладі необхідну реакцію на стресові ситуації. Тож варто все ж звернутися за допомогою фахівців, якщо ви її потребуєте», - зазначає психологиня.

За статистикою Міністерства охорони здоров'я, протягом 2023 року за допомогою у психологічних проблемах до спеціалістів звернулося близько 135 тисяч пацієнтів. Більшість з них – жінки. Втім, ще залишається великий відсоток людей, які або відмовляються від таких послуг, «лікуючись» самостійно, чи просто не можуть у себе діагностувати проблеми з ментальним здоров'ям.

Проте, існує безліч загальних технік, які допоможуть вам подолати короткочасне відчуття страху чи тривожності. У вас також можуть бути і індивідуальні інструменти чи вправи. Ось деякі з них, які порадила Ольга Захожа.

• Порахувати вголос навколо себе 5 предметів, які є у вашому полі зору.
• Повторити ті звуки, які ви чуєте навколо себе.
• Доторкнутися рукою до різних 5 предметів, які вас оточують.
• Сконцетруватися на запахах та «віднайти» 5 різних.
• Невеликими ковтками повільно випити воду, з можливістю затримати її у роті на якійсь час.
• Зробити чотири повільні вдохи та такі ж повільни видохи, якщо можете, закрийте при цьому очі.
• Використовуйте «техніки заземлення» – як комплексно, коли ви у безпечному просторі чи під наглядом фахівця розслабляєтеся, так і на вулиці «точково», коли є необхідність «заземлитися», доторкнувшись рукою до дерева, поверхні, руки людини тощо.

На що повинні звернути увагу батьки школярів?

• Під час таких подій перше, що необхідно зробити, зберігати спокій і тишу. Тиша – основна умова, щоб почути, що тобі каже вчитель та виконати його умови швидко.
• Не потрібно бігти, бо таким чином може створитися натовп, а разом із ним і паніка, під час якої можуть статися прикрі події. До прикладу, хтось може впасти та постраждати.
• На прибуття до безпечної зони необхідно триматися всім вкупі, не гуляти самовільно територією та в жодному разі не повертатися назад до класу за речами, які ти залишив.

«Дуже важливо з вашою дитиною проговорити цю ситуацію вдома, щоб вона розуміла свої дії наперед. Необхідно також спілкуватися зі своєю дитиною постійно, це потрібно для того, щоб у майбутньому у неї була сформована до вас довіра і вона знала, що зі складними питаннями чи ситуаціями, які у неї виникатимуть, вона зможе до вас звернутися у будь-який момент», - підсумувала Ольга Захожа, практичний психолог Хмельницького міського центру соціальних служб.

Читайте також: Просування роспропаганди в США та фейк про продаж закордонних паспортів у Польщі: хроніки дезінформації