Факт в історії: як викуплена кам’янчанином бранка стала графинею Потоцькою

Цього дня, 14 червня, в 1779 році Йосип Вітте, син Кам'янець-Подільського коменданта Яна де Вітте, нехтуючи суспільною думкою, всупереч волі батьків, взяв в зіньковецькому костьолі шлюб з Софією Глявоне.

Ця історія сталася в Кам'янці в XVII столітті. Хоча розпочалася вона неподалік від Кам'янця, в містечку Жванець, куди весною 1778 року приїхав син кам'янецького коменданта Йосип де Вітте, щоб привітати королівського посла Лясопольського. Посол зупинився в містечку над Дністром проїздом, повертаючись з Туреччини до Варшави. При зустрічі Лясопольський показав молодому Вітте сестер-гречанок, яких він викупив у Стамбулі в подарунок королю Станіславу Августу. Молодша з сестер - Софія запала в очі Йосипу і він відкупив її за одну тисячу червоних золотих. Тоді чоловік не сподівався, що ця тринадцятирічна дівчинка стане його дружиною та матір'ю його дітей.

14 червня 1779 року Йосип Вітте взяв шлюб з Софією Глявоне. Про батьківське благословення не могло бути й мови: старий комендант Ян де Вітте в листах іронічно називав майбутню невістку «константинопольською мадам», а Кароліна Вітте не хотіла чути про подібний мезальянс. Вона сприйняла так близько до серця цей шлюб, що злягла в ліжко і вже не встала з нього. Батько Йосипа не встояв перед красою гречанки, коли та впала перед ним на коліна, просячи благословіння і прощення для себе і свого чоловіка.

Софію викупили у Стамбулі в подарунок королю Станіславу Августу.

Софія робила неабиякі успіхи, знайомлячись з манерами вищих кіл суспільства і навчаючись польській і французській мовам. Через рік після одруження Йосип Вітте повіз улюблену дружину до Парижу, де молода жінка закрутилася у вирі європейського життя. До Кам'янця доходили поголоски, що навіть король Людовик XVIII обожнював її і схилявся перед її красою. В Парижі у подружжя народився син, якого назвали Іваном.

До Кам'янця Софія де Вітте повернулася вже світською львицею і стала першою панею в місті. А згодом зробила стрімку кар’єру в дипломатії. Йозеф Вітте по смерті батька у 1785 році став комендантом Кам'янця.

Не дивлячись на ревнощі та докори з боку чоловіка, Софія почала успішно вправлятися в політичних інтригах. Вона переїздила з Вени до Стамбулу, зустрічалася з іноземними послами, в Криму була представлена імператриці, а в Петербурзі в подяку за послуги отримала від Катерини маєток в Білорусії.

На честь Софії граф Потоцький заснував парк "Софіївка" в Умані, який називають шедевром світового садово-паркового мистецтва.

Згодом Софія зустрілася з графом Феліксом-Станіславом Потоцьким. Ця зустріч призвела до нового кохання, яке змінило життя Софії. Спершу таємні стосунки у 1792 році, потім відкриті зустрічі. Зрештою, у 1798 Софія де Вітте і граф Потоцький взяли шлюб. Після цього вони переїхали до Умані, де граф Потоцький заклав знамениту «Софіївку».

Йосип де Вітте отримав від Потоцького за відмову від жінки маєток під Уманню, маєтки в Білорусі, також граф зобов'язався забезпечити освіту його синові, п'ятнадцятилітньому Яну Вітту.

1822 року Софія Потоцька пішла з життя на п'ятдесят восьмому році життя. По ній залишився не лише великий спадок, не лише славнозвісна «Софіївка», а і легенда про силу жіночості, що здатна не лише змінювати долі сильних світу, а й впливати на перебіг політичних подій.