Прапор України: як вороги намагалася спаплюжити національний символ

Синьо-жовтий прапор для українців, безперечно, є символом свободи і змін, символом боротьби за волю та національну ідентичність. У різні історичні часи саме під цим стягом українці виборювали незалежність. І сьогодні, під час військового вторгнення росії на територію України, синьо-жовтий стяг є символом незламності українців, які захищають свою землю, щоб будувати власне майбутнє... Утім, непоодинокі спроби ворогів спаплюжити та дискредитувати національний символ України є й досі.

Від Данила Галицького до часів Незалежності

За свідченнями істориків, вперше поєднання синього і жовтого кольорів з'явилося ще на гербі Львова: Данило Галицький подарував місту, заснованому в 1256 році, герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі. Золотий і синій колір використовувалися в гербі Руського королівства офіційно з XIV століття. Також ці кольори, поряд з малиновим стягом, присутні і на прапорах козаків Запорізької Січі, які часто мали поєднання синьо-жовтого, особливо починаючи з XVIII століття.

Український історик та дослідник геральдики, співавтор Малого Державного Герба України Андрій Гречило у публікації в «Історичній правді» розповідає, що спроби паплюження українського прапора не є новими – вони тягнуться ще з періоду утвердження цього символу. І почалися ці спроби тими силами, які вороже сприймали саму ідею української державності. Спираючись на джерела, він спростовує найпопулярніші міфи та вигадані псевдоісторичні фальшивки.

Які міфи про Прапор України створила радянська та російська пропаганда

Кремлівська пропаганда створила щонайменше три міфи про український прапор. Перший, мовляв, синьо-жовтий стяг «зрадник» царя Петра І гетьман Іван Мазепа отримав від шведів. За другою легендою кремлівських псевдоісториків, австрійський цісар начебто подарував галичанам прапор, кольори якого відрізняються від російського, щоб у такий спосіб відірвати українців від єдності з москвою. І останній міф, вельми поширений в останні роки, звучить так: прапор України – неправильний, його негайно слід перевернути так, щоб жовте полотно було угорі, адже саме таким він начебто був на момент створення. Проте насправді всі ці побрехеньки, каже Андрій Гречило, - тільки спроби дискредитувати національну символіку України.

За словами геральдиста, остаточне утвердження синьо-жовтого кольорового сполучення як українських національних барв у сучасному сенсі однозначно можна датувати 1848 роком та пов'язувати з українським національним відродженням в Галичині та на Буковині.

«Українські синьо-жовті кольори почали трактуватися як національні під час подій ще середини XIX століття — так званої весни народів, коли на Галичині почав прокидатися національний рух. У цьому випадку ці кольори були пов'язані з символами колишнього Руського королівства або, як поширено у нас, — Галицько-Волинського князівства. Там був зображений золотий лев на синьому полі», — каже історик.

Це розвінчує кремлівський міф про те, що Іван Мазепа начебто запозичив кольори національного прапора Швеції. Не дарували галичанам синьо-жовтий прапор і австрійські імператори. Територіальними барвами українських земель у складі Австро-Угорської імперії були червоний та синій.

На офіційному рівні синьо-жовтий прапор як державний стяг України був вперше затверджений Українською Народною Республікою на початку 1918 року. Тоді Центральна Рада під керівництвом Михайла Грушевського ухвалила закон про воєнно-морський флот, де чітко вказувалось: саме синя смуга має бути вгорі. Такий же порядок кольорів залишився й за правління Павла Скоропадського.

Думку про те, що український стяг був саме синьо-жовтий, підтримує і український геральдист та історик Олексій Руденко: «Перевертачі прапора» — це ціла секта, яка набирає обертів. Вони стверджують, що наш прапор нібито встановлений неправильно, й саме через це у нас зараз і життя йде не так. Вигадують, начебто перевертав прапор гетьман Павло Скоропадський. Не перевертав, бо жодного документа про це немає. Було чітко прописано, що прапор, який затвердив гетьман у 1918 році, має верхню синю смугу й жовту нижню».

Пізніше Карпатська Україна, яка була незалежною всього кілька тижнів навесні 1939 року, також використовувала синьо-жовтий стяг. Такий же порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941-го з ініціативи ОУН. Після проголошення незалежності нашої держави у 1991 році у Конституції чітко прописали: стяг України – синьо-жовтий.
Тож за твердженням Андрія Гречила, усі побрехеньки про «не такий» прапор України спростовані на підставі історичних джерел.

«Протягом останніх 20 років вдалося провести ґрунтовні дослідження історії становлення національних символів, виявити в архівах і музеях багато невідомих раніше матеріалів, спростувати окремі неточності, які появилися через брак доступу до цих матеріалів за радянських часів», — зазначає Андрій Гречило.

І хоч в українському політикумі час від часу поновлюється дискусія, що нібито прапор України в нинішньому вигляді — перевернутий, що послідовність смуг має бути не блакитно-жовта, а жовто-блакитна (і від цього часто на побутовому рівні прапор називають жовто-блакитним), Андрій Гречило наголошує, що такі дискусії не мають під собою історичного підґрунтя. За його словами, ці питання – політичні технології, щоб просто посварити людей у суспільстві. «Вигадки щодо феншую, езотерики та іншого — це зовсім інші речі, які історії прапора не стосуються», — запевняє історик та геральдист.

У часи радянщини за синьо-жовтиий прапор висилали до таборів

У радянські часи використання чи навіть зберігання синьо-жовтого прапора вважалося злочином і суворо каралося. Утім, як зазначають в Українському інституті національної пам'яті, КДБ в 1950-1980-ті роки регулярно повідомляли про вивішування стягу в населених пунктах України.

Наприклад, у травні 1966 року сантехнік Георгій Москаленко та зварювальник Віктор Кукса замість скинутого і порваного червоного прапора підняли над будівлею Київського інституту народного господарства синьо-жовтий. На прапорі був напис: «Ще не вмерла Україна, Ще її не вбито». Невдовзі Куксу і Москаленка арештували і ув'язнили у табори суворого утримання.

Вперше публічно за радянських часів синьо-жовтий прапор підняв Юрко Волощак. Це сталося 26 квітня 1989 року під час мітингу-вшанування річниці Чорнобильської катастрофи у Львові.

А вже через два роки – в серпні 1991-го - група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійну залу Ради. І саме синьо-жовтий стяг став офіційним прапором незалежної української держави.